От де, люде, наша слава, слава України…

При поддержке НРУ в свет вышла книга Олега Корниенко "От де, люде, наша слава, слава України", посвящённая 350-летию победы под Конотопом. Вывод: сумчане - потомки дезертиров.

Власне, як вже зазначалося, однією з причин українсько-московського протистояння було перетворення слобідських земель на своєрідну базу „своєвільників" і „збродників", звідки вони робили свої наскоки на Гетьманщину. Ці політичні мігранти являли серйозну загрозу для гетьманської влади, оскільки могли завдати несподіваного удару в тил у будь-який момент. Ще Б. Хмельницький звертався до царя з проханням заборонити селитись на прикордонних землях втікачам і дезертирам з України. Слідом за Богданом, І. Виговський писав царю, що „відти ті своєвільці приходять в черкаські городи і счиняють бунти, усобиці і кровопролиття.

Исходя из логики повествования, отец-основатель города Сумы – Герасим Кондратьев - тоже… дезертир. Выговский, соответственно, борец за независимость Украины. А причиной исторического конфликта стало то, что «Московія перестала виконувати взяті на себе зобов'язання, розв'язала війну з союзником України – Швецією». И действительно, как это царь посмел объявить войну Швеции, не посоветовавшись с Выговским. Занимательный факт сообщает, между прочим, пан Корниенко – в 1658 году уже существовало государство Украина.

Тим часом московське військо Ромодановського, яке базувалося на території Сумської й Лебединської округи отримало розпорядження вступити на територію Лівобережної України і, підтримавши „народне повстання", розпочати відкриті воєнні дії проти гетьмана-„зрадника". Це викликало відповідну реакцію з боку Виговського: загони татар напали на містечка Недригайлів і Вільшану, що належали до Сумської округи. Вільшана була пограбована й зруйнована, чимало населення потрапило в полон. Біля Недригайлова татари порубали працюючих в полі мешканців, а потім напали на саме місто. Козаки і міщани билися з ордою всю ніч, давши їй гідну відсіч. Особливо сильну і тривалу навалу довелося витримати прикордонному містечку Кам'яному, яке з 18 серпня по жовтень (28.08-29.09) 1658 р. трималося в облозі.

О. Левитский в своей работе «Историческое прошлое города Сум Харьковской губернии» писал, что в начале 1659 года новоизбранному сумскому полковнику Герасиму Кондратьеву был прислан универсал от Выговского. В нем говорилось о том, что царь планирует уменьшить количество казаков, часть их преобразовав в драгун. В случае поддержки в борьбе против московских войск, Выговский обещал сумчанам разные льготы.

Переказ про реакцію Кондратьєва на гетьманську пропозицію, в тому числі сумнівну (занадто пишномовну) промову: полковник (на той час він був лише сумським сотником), зібравши раду, розірвав папір на шматочки у присутності полкової старшини і велів передати посланцю Виговського наступні слова: „що його пан або зроду був дурнем, або здурів відтоді, як став гетьманом. Передай своєму гетьману, що слобожани не гетьманці, вони вважають за безчестя мати щось спільне з ними після того, як гетьманці порушили свою присягу на вірність царю Московському Ми, слобожани, завжди будемо вірними його пресвітлій Величності, царю Московському і всеросійському". Далі за переказом, вигнавши посланця, Кондратьєв заборонив розповсюджувати гетьманський універсал по селах і слободах, а, тим більше переписувати та надсилати до Харківського та Охтирського полків, як вимагав гетьман.

В своё время даже украинофил Николай Костомаров осознал вредность подобной позиции в обращении с историей: «Много неверности и потому она, в оное время переписываясь много раз и переходя из рук в руки по разным спискам, производила вредное в научном отношении влияние, потому что распространяла ложные воззрения на прошлое Малороссии». Это сегодня бы назвали двойными стандартами на «пишномовнiсть».

Не дивно, що за пряму підтримку Кондратьєвим каральної місії Ромодановського, гетьман дозволив татарам грабувати й розоряти Суми та „московський" Сумський полк.