Найдавніша історія України

Очікувані результати: після цього заняття ви зможете:

- визначати основні етапи праісторії українських земель,

- називати характерні риси в соціально – економічному розвитку людства в найдавніші часи;

- характеризувати зміни та особливості історичного процесу.

План.

1. Первісні люди та спосіб їх життя. Трипільська культура - одна з найдавніших землеробських культур.

Найяскравіша культура давньоєвропейської історії – трипільська.

Трипільська культура – одна з найдавніших землеробських культур. Протягом IV – II тис. до н. е. трипільці розселилися на великій території: в басейнах р. Пруту, Дністра, Південного Бугу, Дніпра, а також на території Волині, Поділля, Північного Причорномор’я та інших місцевостях.

Основні досягнення трипільців:

ü розвинуті землеробство і скотарство;

ü знаряддя праці, виготовлені з каменю з використанням шліфування і свердління;

ü знаряддя праці з міді, створені з використання молота і кувалди;

ü різноманітність форм знаряддя праці;

ü глиняний посуд, що обпалювався в гончарній печі і розписувався орнаментом;

ü ювелірні вироби, що вражають смаком та красою.

2. Наприкінці епохи міді-бронзи райони Північного Причорномор'я від Карпат до гирла Дунаю та Кубані населяли кіммерійці. Кіммерійці — це перший народ Східної Європи, власна назва якого збереглася в писемних історичних джерелах. Вони займалися скотарством і землеробством, підтримували торговельні зв'язки з Кавказом і Середземномор'ям, виготовляли і широко застосовували металеві знаряддя і зброю, зводили городища. Але з VII ст. до н. е. очевидно під натиском кочових скіфів, ці городища повсюдно зникали.

Прихід скіфів в Південну Україну відбувся вже в епоху раннього заліза. Застосування залізних знарядь значно підвищило продуктивність праці в усіх галузях господарства, прискорило процеси еволюції людського суспільства від родоплемінного ладу до класових суспільств.

На початку VII ст. до н. е. кочові скіфи іраномовного походження з'явилися в українському степу. У V ст. до н. е. грецький історик Геродот відвідав Скіфію та описав її населення. На правому березі Дніпра мешкали скіфи-орачі — землеробські племена, що швидко змішалися з місцевим населенням. Політична влада зосереджувалася в руках «царських» скіфів-кочівників, що вважали себе найчисленнішими і найкращими й змушували інших скіфів та не-скіфські племена України сплачувати їм данину. Войовничі скіфи мали велике, добре озброєне і дисципліноване кінне військо. Вони вели успішну війну з перським царем Дарієм, який в 514—513 pp. до н. е. намагався їх завоювати. У IV ст. до н. е. скіфські племена об'єдналися і створили під проводом царя Атея державну формацію Скіфію. Спочатку центр Скіфії був на лівому березі Дніпра, а з кінця III ст. столицю скіфської держави перенесено до Неаполя-Скіфського в Криму, недалеко від сучасного Сімферополя.

Родовід у скіфів ішов по батьківській лінії, майно розподілялося між синами, а полігамія була нормальним явищем. Разом із померлим чоловіком часто вбивали й ховали його молодих жінок. Поховальні кургани скіфських царів з численними високомистецькими золотими виробами і водночас убогі могили простих людей свідчать про суспільно-економічне розшарування серед «царських» скіфів. В Україні до найбагатших скіфських курганів належать Чортомлик і Солоха на нижньому Дніпрі, Куль-Оба в Криму, Гайманова могила, Товста могила та інші.

3. Античні міста-держави Північного Причорномор'я, починаючи з VII ст. до н. е. на північному узбережжі Чорного моря селяться греки, які походили переважно з Мілета. Вони заснували міста Тіру на Дністрі, Ольвію на Бузі, Херсонес біля Севастополя, Пантікапей на місці сучасної Керчі, перетворивши їх на центри торгівлі та ремесел. Це були типові рабовласницькі міста-держави, подібні до своєї метрополії, які збагачувались завдяки торгівлі рабами, хлібом, рибою. Ці товари греки часто одержували від скіфів в обмін на золоті вироби, предмети розкоші, вино тощо. V ст. до н. е. з об'єднаних грецьких міст на Таманському і Керченському півостровах утворилося Боспорське царство з центром у Пантікапеї. Зв'язки грецьких міст з населенням Півдня України мали великий вплив на культурний, мистецький і релігійний розвиток автохтонів.

ІІ ст. до н. е. грецькі міста підпадають під владу Римської імперії й перебувають під цією владою аж до навали кочівників, насамперед готів, які зруйнували їх і завоювали Боспорське царство. Згодом було відбудовано тільки Херсонес, який за часів існування княжої держави відігравав роль посередника між Візантією і Києвом.

Таким чином, дослідження українських археологів та істориків, а також науковців з інших країн дають нам уявлення про неперервність етнокультурних процесів на землях України, починаючи з IV тис. до н. е. і закінчуючи останніми століттями до н. е.

Поміркуємо разом: *Поясни, як ти розумієш поняття «археологічна культура».

* Що покладено в основу періодизації давньої історії України?

*** Чому землеробство і скотарство були головними досягненнями людини доби неоліту?

**Що таке трипільська культура? Де і коли вона існувала? Чому трипільців називають найдавнішими хліборобами на українських землях? Що на твою думку, було особливо досконалим у трипільців? Назви причини занепаду трипільської культури.

** Які народи населяли Північне Причорномор’я в давні часи? Назвіть форми суспільної організації цих народів та їхні основні заняття.

**Які стосунки склалися у греків з кочовиками – скіфами та землеробським населенням лісостепової смуги?

До наступного заняття: Підготувати повідомлення. «Культура скіфів», «Культура грецьких міст Північного Причорномор’я»

Бойко О. Д. Історія України. – К. Академидав ,2012, - с.9-31

Дата додавання: 2014-09-08 ; переглядів: 629 .